Корисна інформація

Порядок розгляду трудових спорів1


Розгляд трудових спорів

Згідно зі ст. 221 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудові спори розглядають КТС (комісії по трудовим спорам)  і районні (міські) суди. Хоча в КЗпП зазначено, що КТС є обов'язковим первинним органом, який розглядає трудові спори, що виникають на підприємствах, в установах та організаціях, працівник може також безпосередньо звернутися до суду.

Згідно зі ст. 232 КЗпП існує судовий порядок розгляду трудових спорів, який передбачає безпосереднє звернення до суду, коли вирішуються:

а) трудові спори працівників підприємств, установ і організацій, які не обирають КТС;

б) трудові спори про поновлення працівників на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання менш оплачуваної роботи, за винятком спорів, зазначених у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 КЗпП (про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, трудових спорів суддів і прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини);

в) трудові спори про звільнення, зміну дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплату за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень за заявами керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступника, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових органів, органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, за винятком спорів, зазначених у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

г) трудові спори про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівниками підприємству, установі, організації;

д) спори про відмову в прийнятті на роботу деяких категорій працівників:
запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства;
молодих спеціалістів за направленнями після закінчення учбових закладів;
жінок – вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, одиноких матерів (за наявності дитини віком до 14 років);
виборних працівників після закінчення строків їхніх повноважень.

Усі ці спори розглядають безпосередньо в районних (міських) судах. Там же розглядають спори з питань застосування законодавства про працю, які відповідно до чинного законодавства вирішувались власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом в межах наданих їм прав.

Отже, працівники, щоб вирішити індивідуальні трудові спори, можуть звертатися до суду одразу або після розгляду справи в КТС. Порядок розгляду колективних трудових спорів передбачений Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р.

 

Виконання судового  рішення

Стадія виконання судового рішення у справах про індивідуальні трудові спори означає, що уповноважена сторона має його виконати. Так, якщо суд поновлює працівника на роботі, роботодавець має видати відповідний наказ. А якщо сторона зволікатиме, час невиконання рішення суду може трактуватись як вимушений прогул (ст. 236 КЗпП). Відтак, роботодавець буде змушений його оплатити, стягнувши кошти з працівника (службової особи), яка винна в незаконному звільненні (ст. 237 КЗпП).

У разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, поворот виконання допускається, лише якщо скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. З цих саме підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм відповідно до раніше прийнятого рішення КТС, при повторному розгляді спору (ст. 239 КЗпП).

Якщо уповноважена сторона відмовляється виконати рішення суду, воно може бути виконане у примусовому порядку відповідно до законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

 

Судова  практика

Великого значення набула в судовій практиці постанова Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами та доповненнями.

ВСУ звертає увагу суддів на деякі аспекти трудового законодавства та розгляду спорів у судовому порядку. Так, спори, пов’язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування таких постанов трудові спори вирішуються в загальному порядку.

Пленум ВСУ в п. 8 постанови «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9 роз’яснив, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що висунуті вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
 

Висновок

Умови виникнення трудових спорів поділяють на два види: організаційно-виробничі та правові. До першого виду належать: недоліки в організації виробництва і праці, зокрема простої; залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні дні тощо; недоліки в нормуванні праці, організації оплати праці на підприємстві; погані умови праці; недоліки в організації охорони праці тощо. Серед умов правового характеру слід виокремити недосконалість чинного законодавства про працю (прогалини у праві, нечіткі формулювання, що дають підстави для різного їх тлумачення), а також невідповідність чинних норм трудового законодавства новим суспільним та економічним відносинам.


GISMETEO: Погода по г.Винница Курс долара
Ми в соціальних мережах
     
Наші партнери
Українська Гельсінська спілка з прав людини