Порядок реєстрації підприємств

1

Порядок державної реєстрації підприємств

Порядок державної реєстрації підприємств регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року.

Порядок проведення державної реєстрації підприємств включає, зокрема:

  • перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
  • перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
  • внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;
  • оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру

Державна реєстрація підприємств здійснюється державними реєстраторами – посадовими особами, які  призначаються на посаду міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Для проведення державної реєстрації підприємства засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- 2 примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації підприємства.

 

Залежно від виду підприємства та особливостей створення державному реєстратору додатково подаються:

  • копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання – при утворенні підприємства внаслідок реорганізації у формі злиття або приєднання;
  • документ, що підтверджує внесення засновниками вкладів до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) підприємства - у разі державної реєстрації підприємства, для якого законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду;
  • звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України - у разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств;
  • документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру - у разі державної реєстрації підприємства, засновником якого є іноземна юридична особа.

 

Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору:

  • повинні бути викладені державною мовою;
  • якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.
  • установчі документи повинні містити відомості, передбачені законом;
  • установчі документи підприємства викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.
  • підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені;
  • документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Строк державної реєстрації підприємства не повинен перевищувати 3 робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Реєстрація фізичної особи-підприємця (ФОП або СПД)

 

Правовий статус фізичної особи-підприємця

Фізична особа-підприємець (ФОП) – це найбільш поширена та найбільш доступна організаційна форма ведення підприємницької діяльності. Це пояснюється простотою її організації, ведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності, можливістю використовувати найману працю тощо.

Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус фізичної особи-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 Господарського кодексу України, главі 5 Цивільного кодексу України та у деяких галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності.

Підприємцем може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до чинного законодавства повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), або особа, яка до досягнення повноліття уклала шлюб. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У даному випадку повна дієздатність виникає з моменту державної реєстрації фізичної особи як підприємця.

Приватними підприємцями не можуть бути військовослужбовці, державні службовці, народні депутати, особи, які мають судимість за корисливі злочини тощо.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини та набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків, може здійснювати діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами-підприємцями певних видів діяльності.

Зокрема, фізичні особи-підприємці не можуть:

  • надавати фінансові послуги, якщо інше прямо не передбачене законом;
  • займатися діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення;
  • займатися космічною діяльністю ;
  • займатися діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом;
  • займатися діяльністю у сфері загальної середньої та вищої освіти;
  • займатися концесійною діяльністю щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг.

На відміну від юридичних осіб фізичні особи-підприємці діють без установчих документів. Фізична особа-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним.

Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Так, ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України прямо встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. В цій ситуації у більш вигідному становищі знаходиться громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність через приватне підприємство, оскільки в цій ситуації стягнення буде звертатися тільки на майно приватного підприємства і не буде звернене на особисте майно фізичної особи.

Фізичні особи-підприємці, у трудових відносинах з якими (включаючи членів їх сімей) протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності запроваджено Указом Президента України від 03.07.98р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Дія Указу не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами та здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Ставка єдиного податку для фізичних осіб-підприємців встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.

Фізична особа реєструється підприємцем за місцем свого проживання (реєстрації). Постановка на облік фізичної особи-підприємця у фондах соціального страхування здійснюється тільки у разі наміру використовувати найману працю. Фізична особа-підприємець має право працювати як з печаткою так і без неї. Фізична особа-підприємець не зобов'язана мати рахунок у банку.

Переваги  ведення бізнесу шляхом реєстрації фізичної особи-підприємця

Порівнюючи фізичну особу-підприємця з іншими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності можна виділити такі переваги:

1) проста, в порівнянні з іншими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності, процедура державної реєстрації;

2) відсутність статутного капіталу;

3) при певних умовах має право отримувати від клієнтів готівку без ліміту і без касового апарату;

4) при дотриманні відповідних умов може бути застосована спрощена система оподаткування, обліку та звітності;

5) можливість займатися підприємницькою діяльністю без печатки і відкриття рахунку в банку.

 

Недоліки ведення бізнесу шляхом реєстрації фізичної особи-підприємця

Порівнюючи фізичну особу-підприємця з іншими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності можна виділити такі недоліки:

1) може бути зареєстрований лише за місцем своєї реєстрації за паспортом;

2) відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном;

3) перебуваючи на спрощеній системі оподаткування зобов’язаний щомісячно його сплачувати незалежно від того чи проводиться фактично підприємницька діяльність та чи є від неї прибуток.

Фізична особа-підприємець підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Перед початком реєстрації підприємець повинен визначити види діяльності, якими він буде займатись. Види діяльності вибирають відповідно до КВЕД — Класифікатора видів економічної діяльності.

 

 

 

GISMETEO: Погода по г.Винница Курс долара
Ми в соціальних мережах
     
Наші партнери
Українська Гельсінська спілка з прав людини